?

Log in

No account? Create an account
 
 
19 November 2007 @ 08:40 pm
Беата Костелецька (Острозька)  

Невідомий художник. Портрет Беати Острозької. Олія. До 1578 року.


Позашлюбна дочка короля польського Жигмонта Старого і його фаворитки, Катаржини Костелецької (Тельничанки). Вихована при дворі дружини Жигмонта, Бони Сфорца. У 24 роки (доволі пізно) була видана заміж за нащадка давнього українського князівського роду - Іллю Острозького. Проте шлюб не протривав і року: Ілля помер, не дочекавшись народження своєї доньки - Гальшки Острозької (відомої пізніше як Чорна Княгиня). Вдруге вийшла заміж за серадзького воєводу, Альбрехта Ласького.
"...Горда і самовпевнена... Беата повторить долю своєї слухняної дочки: маючи на меті помсту, в сорок дев’ять вийде заміж за молодого вдівця Альбрехта Ласького, перепише на нього всі свої багатства, та новий чоловік на таке великодушне благородство відповість чорною невдячністю — запроторить її в домашню замкову тюрму, що в Кезмарку, в Спіжиній долині, в Уграх. Одинадцять років ув’язнення на чужині підірвуть здоров’я непокірної матері. Після клопотання впливових осіб вийде на волю, але, вже не спроможна повернутися на батьківщину, помре в Кошуце."
Доля її дочки - Гальшки Острозької - надзвичайно трагічна. Найбагатша наречена цих земель, спадкоємиця багатств роду Острозьких з дванадцяти років стає об’єктом справжнього полювання, що його розгорнули магнатські родини з метою зробити її чиєюсь дружиною. У 13 років її (супроти волі опікуна, короля Сигізмунда) вінчають з Дмитром Сангушком, старостою черкаським і каневським, люди якого перед тим фактично захоплюють замок, де мешкала Беата з дочкою. Беата скаржиться Сигізмунду, той передає цю справу в суд, який засуджує Дмитра на позбавлення честі, маєтків та смерть. Незважаючи на втечу молодих до Чехії, Дмитра все ж знаходить і вбиває Мартін Зборовський (один з претендентів на руку Гальшки). У 14 років вона стає вдовою. Тут-таки король видає її заміж вдруге, за старого воєводу берестейсько-куявського, Лукаша Гурку. Проте тепер вже Беаті не подобається цей шлюб, і вона таємно пропонує руку дочки Семену Слуцькому. Разом з ним і дочкою вона тікає до Львова, де переховується в домініканському монастирі, і де втретє видає дочку заміж. Проте її другий чоловік, Гурка, що живий і здоровий, бере монастир в облогу, захоплює Гальшку і силоміць ув’язнює її в своєму маєтку, в Шамотулах. Саме там і народилась легенда про чорну княгиню: Гальшка жила усамітнено, не спілкуючись ні з ким, окрім кількох служниць, і вбираючись в чорні строї. Її чоловік з’являвся там надзвичайно рідко. Вийти звідти вона змогла тільки після його смерті - тоді їй вже було 33 роки. Ще через десять років вона помре, заживши слави меценатки, засновниці першого вищого учбового закладу на теренах Східної Європи - Острозької Академії.

"Черная княгиня" Гальшка Острожская
Читати про династію Острозьких
Читати про династію Сангушків

Beata Łaska z Kościeleckich
Beata Kościelecka - Łaska - pierwsza turystka

Бона Сфорца и ее сын Зигмунт Август

Уривок з інтерв’ю Віктора Лазарука, автора роману "Світязь":

"...Я випадково натрапив на фігуру Дмитра Сангушка. Коли працював у львівських архівах, познайомився з матеріалами життя роду Сангушків, що складали сім томів і охоплювали ХV-XVI століття. Це великий українсько(русько)-литовський княжий рід, який мав дві генеалогічні лінії: князі Сангушки-Каширські, що володіли укріпленим городищем Камінь (нині Камінь-Каширський), мали маєтність у селі Кошари (нині Старі Кошари біля Ковеля), та ковельські Сангушки, які між собою часто сперечалися, поки у 1543 році князь Сангушко і королева Бона не обмінялися володіннями. Рід ковельських Сангушків проіснував аж до ХХ століття. Дехто з письменників дорікнув, що пишу про литовських князів. Але я був упевнений у протилежному, бо знав, що князі литовські, прийшовши в Україну, перейняли культуру, звичаї українського народу. Вони брали за дружин українок. Історики вважають, що Сангушки — нащадки українських удільних князів. Так, Дмитро Сангушко говорив українською мовою, сповідував православну віру. Його батько, Федір Андрійович, давав кошти на спорудження православних церков у Володимирі, Бресті, Києві, Луцьку. До речі, батько Дмитра похований у Києво-Печерській лаврі. Герб Сангушків Погоня був викарбуваний на Святогорському монастирі в Зимно.
Гальшці Острозькій, яку Беата Костелецька (її мати) пообіцяла віддати заміж за князя і не дотримала свого слова, було лише 14 років.
«...Бідолашну наречену так зашарпали, що вона зомліла і впала. Мусили відливати водою». Коли Гальшка прийшла до тями, дядько Василь узяв її за руку і привів до Дмитра.
— Я тобі віддаю її, бо то є в моїй моці, яко стрия...
Гальшка залилася гіркими сльозами, і в цю ж хвилину завчасу викликаний піп приступив до вінчання. На запитання, чи погоджується княжна виходити заміж за Дмитра Сангушка, Гальшка мовчала. За неї відповідав опікун, дядько Василій, князь Острозький...»
Цікавим був шлюбний кодекс тих часів, коли в народі не заборонялося викрадати наречених. Але Гальшка, що зросла без батька, мала сильних і впливових опікунів, насамперед королеву Бону, короля, великого князя Василя Острозького. Окрім того, рід Сангушків мав великі землеволодіння (у Турійську, Володимирі, Любомлі, Ратні) та владу, і це, певно, не було всім до вподоби.
Трагічна загибель Дмитра Сангушка спричинена певними обставинами.
«— Як тобі багато наш круль вірив, дав тобі пограничні міста й замки, а ти так підло його зрадив, не з татарами й турками почав воювати, а з жінками, — махає кулаком перед очима Сангушка Мартин Зборовський (каліський воєвода, польський магнат, краківський каштелян — авт.) — Ну, що ж, почекай, дам тебе усмирити нарешті!
— Повісьте його за ребро, по-турецьки! — радить рихтар.
Старий воєвода підходить упритул до бранця. Зриває з його шиї золотий ланцюг і заходиться в’їдливим сміхом:
— Цей тобі тепер зайвий, зараз тобі більше пасує залізний!»
Свою чорну справу вбивці коїли без суду і слідства: «Зборовський викинув був тіло небіжчика з домовини і наказав тримати кілька днів у гноєві в конюшні!»
Роман Сангушко — брат Дмитра — був у великій пошані і займав значну посаду при королівському дворі.
Нагла смерть спіткала ще одного представника цього магнатського роду — Ярослава Сангушка. Він був на танцях в однієї княжни у Луцьку і задирався з поляками, які не любили литовців (таким вважали Ярослава). Коли Сангушко вийшов, один з поляків підстрелив його з аркебуза через щілину у стіні."

Джерело: Дмитро Павличко. Променад із Дон Кіхотом. CITY LIFE, N0(33) Травень 2007.
 
 
 
Stelladonna_stella on November 19th, 2007 08:08 pm (UTC)
Наскільки я зрозуміла, Гальшку вінчали з Сангушком по православному обряду, а з Гуркою - по католицькому. Нащо тоді було вбивати першого чоловіка? Зі спортивного інтересу? =)
Jgioconda on November 19th, 2007 08:45 pm (UTC)
Гадаю, для надійності. =)
Этельвин (aka kleine_hexe)aethelwine on November 20th, 2007 07:00 am (UTC)
Доречі, ти пам’ятаєш, що гора Бона в Кременці названа на честь Бони Сфорца? =) (або якось інакше з нею пов’язана)
Jgioconda on November 21st, 2007 12:49 pm (UTC)
Это та самая Бона, да.
и floreo тожеtotusardeo on November 21st, 2007 02:42 am (UTC)
спасибо
Jgioconda on November 21st, 2007 12:54 pm (UTC)
=))
tin_tinatin_tina on August 25th, 2008 07:52 am (UTC)
Шановна giocondo, чи не дозволите позичити Вашу Беату? Я саме добралася до мотивації її дій.
Jgioconda on August 25th, 2008 12:01 pm (UTC)
Прошу дуже! :))
tin_tinatin_tina on August 26th, 2008 09:56 am (UTC)
Дякую!